Комплаєнс і правові ризики бізнесу — адвокат у Києві

Момент переходу власності й ризику

Найдорожчий пункт будь-якого договору поставки — той, якого в шаблонах зазвичай немає. За ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності виникає з моменту передання майна, а переданням вважається і вручення перевізникові. За ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення майна несе його власник, а за ч. 1 ст. 668 ЦК у купівлі-продажу ризик переходить до покупця з моменту передання товару, якщо договір не встановлює інше. Практичний наслідок: щойно постачальник здав посилку перевізнику, вона вже у власності покупця разом із ризиком втрати, хоча покупець товару не бачив. І навпаки: після приймання на складі покупця товар — його, і він зобов’язаний сплатити повну ціну (ч. 2 ст. 692 ЦК). У договорі я розводжу два моменти — перехід власності й перехід ризику — і прив’язую кожен до події, яку сторони можуть довести документом: відмітка перевізника, акт приймання, накладна.

Дропшипінг та інші моделі без власного складу

Окремого договору дропшипінгу в ЦК немає — це поставка з прямим відвантаженням кінцевому споживачу (ст. 712 ЦК). Продавцем перед покупцем-фізособою є інтернет-магазин, який укладає електронний договір і проводить розрахунок через РРО або ПРРО. Якщо це не зафіксовано, претензії й перевірки адресуються тому, хто значиться відправником, тобто постачальнику. Окрема зона ризику — доступ постачальника до кабінету перевізника магазину: помилки в ТТН, занижена оголошена вартість, післяплата на чужий рахунок, персональні дані всіх одержувачів, яких постачальник бачить у кабінеті. У договорі прописую підставу доступу, межі використання кабінету, компенсацію за помилки, порядок звірки післяплати, розподіл витрат на доставку і повернення, а також правила електронного документообігу — включно з моментом, коли документ вважається одержаним, і діями при збої сервісу.

Перевірка контрагента як процедура

Мінімальна перевірка перед угодою займає годину і закриває більшість проблем: реєстраційні дані та структура власності, повноваження підписанта за статутом, відкриті судові справи та виконавчі провадження, ознаки банкрутства, податковий борг, санкційні списки, реальність діяльності за адресою. Це не формальність. Відсутність належної обачності при виборі контрагента спливає не лише в цивільному спорі, а й у податковому — коли постає питання реальності господарської операції і податкова ставить під сумнів витрати та податковий кредит. Для компаній із регулярними закупівлями я будую не разову перевірку, а процедуру: хто перевіряє, за яким чеклістом, де зберігаються результати, хто погоджує виняток і як часто повторюється перевірка чинних контрагентів. Тоді у спорі з податковою є що показати.

Фактична перевірка починається з дзвінка

Фактична перевірка за ст. 80 ПК України проводиться за місцем діяльності без попередження, а інспектори мають право провести контрольну розрахункову операцію — купити товар як звичайні покупці. На практиці їй часто передує телефонний дзвінок: «покупець» цікавиться товаром і між іншим питає, чи можна взяти за готівку без чека. Якщо менеджер підтверджує таку можливість, через два-три тижні ті самі люди приходять офіційно, а розмова стає доказом налаштованості на порушення. Штрафи за ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…» — 100 % суми операції за перше порушення і 150 % за кожне наступне; додатково посадовій особі загрожує адміністративна відповідальність. Найдешевший захист — пам’ятка персоналу: продаж лише з фіскальним чеком, усі запити письмово, жодних усних обіцянок «домовитися».

Допуск чи недопуск: ціна помилки в обидва боки

До початку перевірки посадові особи зобов’язані пред’явити направлення, копію наказу і службові посвідчення (ст. 81 ПК України). Я звіряю найменування та код компанії, вид перевірки, підставу і період. Підпис у направленні означає лише ознайомлення, а не згоду з висновками. Недопуск можливий тільки за відсутності або дефекту цих документів; безпідставний недопуск за наявності законних підстав дає податковій право на адміністративний арешт майна (ст. 94 ПК України). Тому рішення про недопуск ухвалюється не на емоціях, а після перевірки документів адвокатом — телефоном це займає десять хвилин. Під час перевірки жодних усних пояснень одразу після зауважень інспектора: усе, що має значення, викладається письмово після ознайомлення з актом, коли зрозуміло, які саме висновки треба спростувати.

Акт, заперечення, оскарження: строки, які не пробачають

За результатами перевірки складається акт. Письмові заперечення подаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем його отримання (п. 86.7 ПК України). Це перший і найважливіший документ: усе, що не заявлено в запереченнях, потім складніше довести. Далі — податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується в адміністративному порядку за ст. 56 ПК України або одразу в суді. Обов’язок довести правомірність донарахування лежить на податковому органі, але на практиці виграє той, у кого є документи. Тому ще до перевірки я перевіряю, чи збереглися первинні документи за операціями, які потенційно цікаві податковій: акти, платіжки, протоколи зборів, звіти про оцінку. Докладно про це — у статті про оподаткування інвестиційного прибутку.

Фінансовий моніторинг і персональні дані

Дві зони, де порушення виявляються легко, а виправляються довго. Законодавство про запобігання легалізації доходів вимагає від банків та інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу перевіряти клієнтів і джерела коштів, тому незрозуміла структура власності або нетипові платежі призводять до блокування операцій і запитів, на які треба відповідати документами у стислий строк. Обробка персональних даних клієнтів і працівників потребує визначених підстав, повідомлення суб’єктів, внутрішнього порядку доступу й умов передачі даних підрядникам — зокрема постачальникам, які бачать замовлення через кабінет перевізника. Готую базовий пакет: положення про обробку даних, погодження з підрядниками, порядок відповіді на запити банку та регулятора, а також перелік документів, які варто мати напоготові до першого запиту.